Також час від часу беру до рук і переглядаю книжку російського письменника Бориса Носіка "На погосте двадцатого века". Автор - батько відомого блогера Антона Носіка. Я недавно був на Сен-Женев`єв-де-Буа, і потім, повернувшись до Києва, купив цю книжку. Тепер, згадуючи емігрантські могили, читаю книжку, переглядаю фотографії і у мене складається картинка. Там нічого надзвичайного немає з точки зору літератури, хоча це - величезна, унікальна робота, бо він спілкувався із емігрантами, працював із архівами. Для мене це дуже важливий етап в історії, під час якого наша країна втратила дуже великий потенціал. Тепер, переглядаючи цю книжку, я начебто переживаю те життя, яке могло б бути в Україні з Лифарем, Тарковським і багатьма іншими людьми.
Публикую тут, чтобы наше размётанное по трём континентам семейство прочло и порадовалось.
